саночник
САНОЧНИК, а, ч. 1. заст. Робітник у шахті, який відтягував спеціальними ящиками вугілля із забою у головний штрек. Ілько йшов працювати [у шахту] за саночника (Панч, І, 1956, 383); З розвитком механізації гірничих робіт змінився характер праці шахтарів. На шахтах зникли професії коногона, саночника (Гірн. пром.., 1957, 53).
2. Той, хто займається швидкісним спуском на спортивних санях. В Азії зимові ігри відбуваються вперше. Саппоро довго чекав зустрічі з ними.. В перший день ще відпочивають скороходи, лижники, фігуристи, саночники (Рад. Укр., 3.ІІІ 1972, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | саночник | саночники |
Родовий | саночника | саночників |
Давальний | саночникові, саночнику | саночникам |
Знахідний | саночника | саночників |
Орудний | саночником | саночниками |
Місцевий | на/у саночнику, саночникові | на/у саночниках |
Кличний | саночнику | саночники |