сапальник
САПАЛЬНИК, а, ч. Той, хто, користуючись сапою, підпушує грунт і виполює бур'яни. Весна означала тут.. роботу на грядках, від якої ввечері не можна було випростати спину, виснажливе порання в кухні біля обідів для сапальників (Вільде, Сестри.., 1958, 11); Набрикається [Семенко] на толоці та й їсть за доброго сапальника або молотника (Мур., Бук. повість, 1959, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сапальник | сапальники |
Родовий | сапальника | сапальників |
Давальний | сапальникові, сапальнику | сапальникам |
Знахідний | сапальника | сапальників |
Орудний | сапальником | сапальниками |
Місцевий | на/у сапальнику, сапальникові | на/у сапальниках |
Кличний | сапальнику | сапальники |