сатана
САТАНА, и, 1. ч. Уявна надприродна істота, яку зображують у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; є уособленням злого начала; біс, диявол, чорт, злий дух. - Який же він, той сатана? - спитав сміливо Денис.- А який же він? Чорний.., голова, як копиця, на голові чорні роги, а очі, як кавуни. Відомо, сатана, як є сатана,- сказав поважно Филін (Н.-Лев., VI, 1966, 336); - Жінко! - скрикнув він.- Сам сатана говорить твоїми устами! (Фр., VI, 1951, 480); Стала покаянна душа перед отцем Іоанном і благає: - Отче! Беріть святе кропило. Виганяйте з мене сатану! (Ковінька, Кутя.., 1960, 88); * У порівн. Подивився [Рубець] на Колісника і, жахаючись, геть одсунувся, наче од сатани (Мирний, III, 1954, 292); Хома, чорний, як сатана, видобувся на поверхню і поклав на бруствер важку в'язанку гранат (Гончар, III, 1959, 366).
2. ч. і ж. Уживається як лайливе слово. Старий рудий бабу кличе, А та йому дулі тиче: «Оженився, сатано,- Заробляй же на пшоно» (Шевч., І, 1951, 129); Появляється він на жеребці, їде тюпки, як верблюдом по Сахарі. - Швидше! - кричить йому Гнат. - Куди швидше? Він такий сатана, що ще скине (Тют., Вир, 1964, 65); // фам. Уживається як вигук захоплення, подиву. - Ух, сатана! - стежачи за танцюристом, неголосно перемовлялись бійці. - Цей докаже! (Гончар, II, 1959, 310).
@ Одна сатана: а) однакові. [Зінька:] Навіщо ти щоразу обставав за мене, навіщо впутувався промеж нас?.. Чоловік і жона - одна сатана!.. (Кроп., II, 1958, 33); б) однаково, все одно; Сатана його (тебе, їх і т. ін. ) знає (зна), що (куди, як, які і т. ін.) див. знати; Сатана несе кого - хтось іде небажаний, нежданий.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сатана | сатани |
Родовий | сатани | сатан |
Давальний | сатані | сатанам |
Знахідний | сатану | сатан |
Орудний | сатаною | сатанами |
Місцевий | на/у сатані | на/у сатанах |
Кличний | сатано | сатани |