сваволити
СВАВОЛИТИ, лю, лиш, недок. Діяти, поводитися, робити щось на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших. Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась.. Парубок чудувався з того дива, садовив на санки інших дівчат і так сваволив біля колеса, що над ставом увесь час стояв дівочий вереск (Стельмах, І, 1962, 159); * Образно. - Невже нічого не можна вигадати? - хвилювалися діти. - Дикий вітер сваволить, а люди нічого не можуть зробити? (Ів., Вел. очі, 1956, 111).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сваволю | сваволимо |
2 особа | сваволиш | сваволите |
3 особа | сваволить | сваволять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сваволитиму | сваволитимемо |
2 особа | сваволитимеш | сваволитимете |
3 особа | сваволитиме | сваволитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сваволив | сваволили |
Жіночий рід | сваволила | |
Середній рід | сваволило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свавольмо | |
2 особа | сваволь | свавольте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сваволячи | |
Минулий час | сваволивши |