свинуватий
СВИНУВАТИЙ, а, е, розм. 1. Такий, як у свині, подібний до свині. Отець декан прибирав урядову міну, яка.. так мало пасувала до його круглого і трохи, вибачте, свинуватого обличчя (Хотк., Довбуш, 1965, 22).
2. перен. Неохайний; // Нахабний. Якби не був свинуватий, то не був би і багатий (Укр.. присл.., 1955, 10); // Грубий, нечемний. - Тепер же я знаю, чого мужик інколи свинуватий. Скоро перейде його така біда одна, друга, то він потім учепиться й невинного чоловіка (Март., Тв., 1954, 205); - Чисту правду кажеш: ще дуже свинуваті ми, чоловіки,- погодився Марко (Стельмах, Правда.., 1961, 365).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | свинуватий | свинувата | свинувате | свинуваті |
Родовий | свинуватого | свинуватої | свинуватого | свинуватих |
Давальний | свинуватому | свинуватій | свинуватому | свинуватим |
Знахідний | свинуватий, свинуватого | свинувату | свинувате | свинуваті, свинуватих |
Орудний | свинуватим | свинуватою | свинуватим | свинуватими |
Місцевий | на/у свинуватому, свинуватім | на/у свинуватій | на/у свинуватому, свинуватім | на/у свинуватих |