свистання
СВИСТАННЯ, я, с. Дія за знач. свистати і звуки, утворювані цією дією. Попробував [Євгеній] навіть тихенько свистати якусь арію, але його уста тремтіли.. і зо свистання не вийшло нічого (Фр., VII, 1951, 237); Знову різало повітря якесь гостре свистання.. Над ними у повітрі справді ширяв хижий кобець [кібець], гостро й пронизувато свистячи (Гр., Без хліба, 1958, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свистання | свистання |
Родовий | свистання | свистань |
Давальний | свистанню | свистанням |
Знахідний | свистання | свистання |
Орудний | свистанням | свистаннями |
Місцевий | на/у свистанні | на/у свистаннях |
Кличний | свистання | свистання |