свитина
СВИТИНА, и, ж. Те саме, що свита1. З хати по нитці - сироті свитина (Номис, 1864, № 10705); Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Шевч., II, 1963, 102); //Благенька, поношена свита. Штани в його полатані, Подрана свитина; Куди не глянь - кругом бідний, Кругом сиротина! (Щог., Поезії, 1958, 66); Одягнув [Антін] свою свитину, підперезався мотузкою, взяв сокиру і пішов на гору (Чорн., Визвол. земля, 1950, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свитина | свитини |
Родовий | свитини | свитин |
Давальний | свитині | свитинам |
Знахідний | свитину | свитини |
Орудний | свитиною | свитинами |
Місцевий | на/у свитині | на/у свитинах |
Кличний | свитино | свитини |