свищик
СВИЩИК, а, ч., розм. Те саме, що свисток. [Селім (зриває з Бея свищика й голосно свистить): ] До мене! (Сам., II, 1958, 212); Окремою групою керамічних виробів є іграшки - ліплені свищики у вигляді коників, пташок та набір глиняних глечиків (Нар. мист.., 1966, 62); М'яко віддавалися в широкому степу переклики тривожних голосів і свищиків (Кач., Вибр., 1953, 279).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | свищик | свищики |
Родовий | свищика | свищиків |
Давальний | свищикові, свищику | свищикам |
Знахідний | свищик | свищики |
Орудний | свищиком | свищиками |
Місцевий | на/у свищику | на/у свищиках |
Кличний | свищику | свищики |