своєкорисний
СВОЄКОРИСНИЙ, а, е, заст. Своєкорисливий. Переконавшися, що Целіна зовсім далека від яких-будь своєкорисних замислів, старенька помалу привикла до оказуваних їй чемностей (Фр., II, 1950, 301); Експропрійованим коштам він [Г. Котовський] вів точний обрахунок і надсилав у бессарабські газети повідомлення - скільки в кого з поміщиків взято і куди, на які потреби витрачено: щоб не скористалися з його імені й не чинили своєкорисного грабунку різні чорні злодюги (Смолич, V, 1959, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | своєкорисний | своєкорисна | своєкорисне | своєкорисні |
Родовий | своєкорисного | своєкорисної | своєкорисного | своєкорисних |
Давальний | своєкорисному | своєкорисній | своєкорисному | своєкорисним |
Знахідний | своєкорисний, своєкорисного | своєкорисну | своєкорисне | своєкорисні, своєкорисних |
Орудний | своєкорисним | своєкорисною | своєкорисним | своєкорисними |
Місцевий | на/у своєкорисному, своєкориснім | на/у своєкорисній | на/у своєкорисному, своєкориснім | на/у своєкорисних |