святотатство
СВЯТОТАТСТВО, а, с. Образа, зневага церковної святині; блюзнірство. Поема «Марія» викликала лють церковників і реакційних критиків. За те, що Шевченко змалював євангельський образ Марії як земну жінку-матір, вони обвинувачували його в святотатстві (Іст. укр. літ., І, 1954, 266); - Вінчатись у церкві ми не будемо.. - Почувши це, старі Кухти здригнулись і замовкли. Приголомшені нечуваним святотатством зятя, вони не повірили навіть вухам своїм (Іщук, Вербівчани, 1961, 347); // перен. Образа чого-небудь дорогого, заповітного, глибоко шанованого.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | святотатство | святотатства |
Родовий | святотатства | святотатств |
Давальний | святотатству | святотатствам |
Знахідний | святотатство | святотатства |
Орудний | святотатством | святотатствами |
Місцевий | на/у святотатстві | на/у святотатствах |
Кличний | святотатство | святотатства |