святочний
СВЯТОЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що святковий. Святочні дні здавалися їм задовгі (Коб., II, 1956, 247); Ніч тиха, зоряна, тепла, святочна ніч (Коцюб., III, 1956, 412); Матвій відразу пізнав сусіда, що стояв серед хати в святочному одінні (Ірчан, II, 1958, 307); Щось раптом заскреботіло на серці.. і святочний настрій цього вечора увірвався (Л. Янов., І, 1959, 120).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | святочний | святочна | святочне | святочні |
Родовий | святочного | святочної | святочного | святочних |
Давальний | святочному | святочній | святочному | святочним |
Знахідний | святочний, святочного | святочну | святочне | святочні, святочних |
Орудний | святочним | святочною | святочним | святочними |
Місцевий | на/у святочному, святочнім | на/у святочній | на/у святочному, святочнім | на/у святочних |