свіжозораний
СВІЖОЗОРАНИЙ, а, е. Який недавно або тільки що зорали. Сонечко сяяло,- зелена озимина й свіжозорані ниви гейби втягали в себе його тепленьке проміння (Кобр., Вибр., 1954, 45); З лугу, з лісу, степу плинули пахощі свіжозораної землі, тополиних бруньок і молодої зелені (Грим., Незакінч. роман, 1962, 206).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | свіжозораний | свіжозорана | свіжозоране | свіжозорані |
Родовий | свіжозораного | свіжозораної | свіжозораного | свіжозораних |
Давальний | свіжозораному | свіжозораній | свіжозораному | свіжозораним |
Знахідний | свіжозораний, свіжозораного | свіжозорану | свіжозоране | свіжозорані, свіжозораних |
Орудний | свіжозораним | свіжозораною | свіжозораним | свіжозораними |
Місцевий | на/у свіжозораному, свіжозоранім | на/у свіжозораній | на/у свіжозораному, свіжозоранім | на/у свіжозораних |