світком
світок
СВІТОК, світку і розм. світка, ч. Пестл. до світ1. Гень, блись! Чи хмара то? то зіроньки світок? Ні, то синіє Дністр - то світло Акерману (Бор., Тв., 1957, 69); Уранці, чим світок, скочила, чи помогла в чому хазяйці, чи ні, зібралась, пішла [Ївга] до палати (Кв.-Осн., II, 1956, 288).
Світку [мій]: а) пестливе звертання до кого-небудь; б) уживається для вираження подиву. Намиста несуть до Ксені, світку! Молодий голубить, як лебідку (Мал., І, 1956, 391).
СВІТОК, світку, ч. Зменш.-пестл. до світ2. Як багато гарного, характерного і навчаючого можна там найти, показує інтересна комедія Цеглинського «Шляхта ходачкова»,.. де він змалював нам живо і вірно один осібний світок (Фр., XVI, 1955, 183); - Така віхола крутить, що світку не видно (Коцюб., II, 1955, 352).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | світок | світки |
Родовий | світку | світків |
Давальний | світкові, світку | світкам |
Знахідний | світок | світки |
Орудний | світком | світками |
Місцевий | на/у світку | на/у світках |
Кличний | світку | світки |