світлішати
СВІТЛІШАТИ, ає, недок. 1. Ставати світлішим. Ніч минала, усе округи світліша (Вовчок, І, 1955, 325); Розвиднялось. Світлішало небо, бліднули зорі (Ів., Таємниця, 1959, 109); // безос. Ось перед нею світлішає. Уже вона мчить стежкою між житами і тільки тут, стишивши біг і важко дихаючи, трохи заспокоюється (Шиян, Баланда, 1957, 229).
2. безос. Розвиднятися, світати. На сході світлішало (Тулуб, Людолови, І, 1957, 5).
3. перен. Набирати веселішого, радіснішого, привітнішого виразу (звичайно про обличчя, очі). При згадці самого імені Оленки суворі обличчя вояків світлішали (Гончар, Тронка, 1963, 300).
@ Світлішає (світлішала) душа в кого - те саме, що Світліє (світліла) душа (див. світліти). Душа Ольги світлішала в дружбі, корисній праці... (Коп., Лейтенанти, 1947, 228).
4. перен. Ставати яснішим, логічнішим, чіткішим (про думки). Як ти підносиш на руках дитя, Світлішають думки і почуття (Павл., Бистрина, 1959, 244).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світлішаю | світлішаємо |
2 особа | світлішаєш | світлішаєте |
3 особа | світлішає | світлішають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світлішатиму | світлішатимемо |
2 особа | світлішатимеш | світлішатимете |
3 особа | світлішатиме | світлішатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | світлішав | світлішали |
Жіночий рід | світлішала | |
Середній рід | світлішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світлішаймо | |
2 особа | світлішай | світлішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | світлішаючи | |
Минулий час | світлішавши |