семеро
СЕМЕРО, сімох, числ. кільк. Збірн. до сім. Один із сошкою, семеро з ложкою (Укр.. присл.., 1963, 69); Недалеко від свого села її перестріло семеро хворих людей (Стельмах, І, 1962, 576); Бабця робила суворе лице й буркотіла: - Бігає [Маруся] світами не знати де,.. а ми їй тут маємо семеро обідів наставляти (Хотк., II, 1966, 48); Семеро сухоребрих шкап спотикається по бруку (Вас., І, 1959, 183).
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | семеро |
Родовий | сімох |
Давальний | сімом |
Знахідний | семеро, сімох |
Орудний | сімома |
Місцевий | на/у сімох |