септима
СЕПТИМА, и, ж., муз. Сьомий ступінь у діатонічній гамі. Закономірність низхідного мелодичного руху в думах, відсутність октавного повтору тоніки позбавила верхню септиму її функцій ввідного тону, що перетворилось на жанрову закономірність дум (Нар. тв. та етн., 4, 1966, 27); // Інтервал між першим і сьомим ступенем діатонічної гами. Мелодійна лінія думи переважно спадаючого характеру; вгору вона йде скоками, що сягають до інтервалу квінти, сексти і навіть септими (Іст. укр. музики, 1922, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | септима | септими |
Родовий | септими | септим |
Давальний | септимі | септимам |
Знахідний | септиму | септими |
Орудний | септимою | септимами |
Місцевий | на/у септимі | на/у септимах |
Кличний | септимо | септими |