сераскир
СЕРАСКИР, а, ч. У стародавній Туреччині - головнокомандувач; пізніше (в султанській Туреччині) - військовий міністр.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сераскир | сераскири |
Родовий | сераскира | сераскирів |
Давальний | сераскирові, сераскиру | сераскирам |
Знахідний | сераскира | сераскирів |
Орудний | сераскиром | сераскирами |
Місцевий | на/у сераскирі, сераскирові | на/у сераскирах |
Кличний | сераскире | сераскири |