серби
СЕРБИ, ів, мн. (одн. серб, рідше сербин, заст. сербіянин, а, ч.; сербка, рідше сербинка, заст. сербіянка, и, ж. ). Південнослов'янська народність, що живе в Югославії. Бачу я, що погано дивляться на мене чиїсь очі. То був приятель мого чоловіка.. Чорний був увесь, родом із сербів, здається (Хотк., І, 1966, 64); Мій дід був серб. Його руки я й досі бачу жили сині, обличчя риси, мов орлині... (Сос., II, 1958, 353); Хай сербин розкаже, чи ми не братались Оружно у щасті й горі; За віру, за волю чи ми ж не рубались На полі, на горах, на морі? (Стар., Поет. тв., 1958, 35); Вхід до нього [мавзолею] з двох боків стереже вісім каріатид, одягнених у національне вбрання, що уособлюють собою матерів - сербку, ..македонку, хорватку, словенку.. й чорногорку (Літ. Укр., 24.ХІІ 1968, 4); [Сербин:] А Мар'яна чортівськи таки гарна! І між нашими сербинкама не приходилось бачить таких (Вас., III, 1960, 24); Тамара познайомилася з сусідкою-полькою і з смаглявою сербіянкою Парою (Хижняк, Тамара, 1959, 186).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | серби | |
Родовий | сербів | |
Давальний | сербам | |
Знахідний | сербів | |
Орудний | сербами | |
Місцевий | на/у сербів | |
Кличний | серби |
серб
СЕРБ див. серби.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | серб | серби |
Родовий | серба | сербів |
Давальний | сербові, сербу | сербам |
Знахідний | серба | сербів |
Орудний | сербом | сербами |
Місцевий | на/у сербі, сербові | на/у сербах |
Кличний | сербе | серби |