середник
СЕРЕДНИК, а, ч., спец. 1. Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь. Складається [срібний медальйон] з двох восьмикутних бляшок, в центрі яких підняті середники, також восьмикутної форми (Укр. золотарство.., 1970, 95).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | середник | середники |
Родовий | середника | середників |
Давальний | середникові, середнику | середникам |
Знахідний | середник | середники |
Орудний | середником | середниками |
Місцевий | на/у середнику | на/у середниках |
Кличний | середнику | середники |