сингулятив
СИНГУЛЯТИВ, -а, ч. Див. сингулятиви.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сингулятив | сингулятиви |
Родовий | сингулятива | сингулятивів |
Давальний | сингулятивові, сингулятиву | сингулятивам |
Знахідний | сингулятив | сингулятиви |
Орудний | сингулятивом | сингулятивами |
Місцевий | на/у сингулятиві | на/у сингулятивах |
Кличний | сингулятиве | сингулятиви |