синедріон
СИНЕДРІОН, у, ч. У Єрусалимі в III-I ст. до н. е. - рада аристократів і старійшин, а після встановлення римського панування - верховний суд Іудеї. [Йоганна:] На бога, сестро, тихше! ще почує хто з люду й донесе синедріону (Л. Укр., II, 1951, 122); // ірон., жарт. Збори, рада, судилище. Хитрі книжники й лукаві фарисеї Розмножили своє потомство без числа, І доленьки звізда письменської моєї Мене в синедріон, на суд їх привела (П. Куліш, Вибр., 1969, 373); Того ж таки дня сумна звістка засмутила слободу: церковний синедріон оголосив Федора Петровича антихристом! (Ковінька, Кутя.., 1960, 11); Микоші вистачило характеру і влітку, коли стояв перед учительським синедріоном і так-сяк склав екзамен у другий клас (Полт., Повість.., 1960, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синедріон | синедріони |
Родовий | синедріону | синедріонів |
Давальний | синедріонові, синедріону | синедріонам |
Знахідний | синедріон | синедріони |
Орудний | синедріоном | синедріонами |
Місцевий | на/у синедріоні | на/у синедріонах |
Кличний | синедріоне | синедріони |