синкопа
СИНКОПА, и, ж. 1. муз. Зміщення музичного наголосу з сильної долі такту на слабку. Синкопа - це.. таке ритмічне угруповання, яке постає внаслідок пересування звичайного наголосу з сильної на слабку долю такту (Осн.. диригув., 1960, 168); Закарпатські пісні мають немало спільного з пісенністю [піснями] сусідніх народів з погляду ритмічної конструкції кадансів, а також структури пісень в цілому, що значною мірою викликане частим вживанням синкоп (Нар. тв. та етн., 4, 1961, 52).
2. лінгв. Випадіння звука або групи звуків у середині слова.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синкопа | синкопи |
Родовий | синкопи | синкоп |
Давальний | синкопі | синкопам |
Знахідний | синкопу | синкопи |
Орудний | синкопою | синкопами |
Місцевий | на/у синкопі | на/у синкопах |
Кличний | синкопо | синкопи |