синтаксема
СИНТАКСЕМА, -и, ж. Мінімальна (неподільна на синтаксичні одиниці нижчого рангу) семантично-синтаксична одиниця, компонент семантичної структури речення; виступає одночасно носієм певного елементарного смислу (значення) і конструктивним компонентом більш складних побудов, наділена певним набором синтаксичних функцій; на відміну від членів речення, що визначаються на основі синтаксичних зв’язків, синтаксема виділяється на рівні семантико-синтаксичних відношень і позначає певні явища дійсності.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | синтаксема | синтаксеми |
Родовий | синтаксеми | синтаксем |
Давальний | синтаксемі | синтаксемам |
Знахідний | синтаксему | синтаксеми |
Орудний | синтаксемою | синтаксемами |
Місцевий | на/у синтаксемі | на/у синтаксемах |
Кличний | синтаксемо | синтаксеми |