синтаксичний
СИНТАКСИЧНИЙ, а, е. Стос. до синтаксису (у 1 знач.). Поділ дієслів на перехідні і неперехідні здійснюється за синтаксичною ознакою: здатністю дієслова поєднуватися з іменниками у формі знахідного відмінка без прийменника (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 331); Логічна, смислова виразність мови найтісніше пов'язана з синтаксичною побудовою речень (Худ. чит., 1955, 96); Синтаксичний зв'язок; Синтаксичні відношення.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | синтаксичний | синтаксична | синтаксичне | синтаксичні |
Родовий | синтаксичного | синтаксичної | синтаксичного | синтаксичних |
Давальний | синтаксичному | синтаксичній | синтаксичному | синтаксичним |
Знахідний | синтаксичний, синтаксичного | синтаксичну | синтаксичне | синтаксичні, синтаксичних |
Орудний | синтаксичним | синтаксичною | синтаксичним | синтаксичними |
Місцевий | на/у синтаксичному, синтаксичнім | на/у синтаксичній | на/у синтаксичному, синтаксичнім | на/у синтаксичних |