сиротюк
СИРОТЮК, а, ч., розм. Хлопчик, що втратив батька й матір або одного з них; сирота. Сам не знав [учитель], кого більше жалувати, чи сього сиротюка, котрий іще пищав з болю прорізними голосами, чи того хлопця, що міг бути для родичів потіхою, а йшов насліпо у пропасть [прірву] (Ков., Світ.., 1960, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сиротюк | сиротюки |
Родовий | сиротюка | сиротюків |
Давальний | сиротюкові, сиротюку | сиротюкам |
Знахідний | сиротюка | сиротюків |
Орудний | сиротюком | сиротюками |
Місцевий | на/у сиротюку, сиротюкові | на/у сиротюках |
Кличний | сиротюче | сиротюки |