скавуління
СКАВУЛІННЯ, я, с. Дія за знач. скавуліти. Вона зачула в дворі собаче скавуління, вийшла в сіни й гукнула (Чорн., Потік.., 1956, 334); Буйний вітер гуляв одкритими берегами і з свистом і скавулінням налітав на селище, на будиночки (Коцюба, Нові береги, 1959, 54); Чути було тільки тихе скавуління з присінку, там.. сиділа вдова і стогнала чужим, не схожим на людський, голосом (Перв., Невигадане життя, 1958, 129).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скавуління | скавуління |
Родовий | скавуління | скавулінь |
Давальний | скавулінню | скавулінням |
Знахідний | скавуління | скавуління |
Орудний | скавулінням | скавуліннями |
Місцевий | на/у скавулінні | на/у скавуліннях |
Кличний | скавуління | скавуління |