скалубина
СКАЛУБИНА, и, ж., розм. Вузький довгастий отвір у чому-небудь; щілина. Нараз камінні стіни ніби розступилися, крізь тісну скалубину продерся різкий, жовтий луч [промінь] світла (Фр., VIII, 1952, 316); // Отвір у замку, куди вставляють ключ. Ключ у вхідних дверях знову заторохтів - ключ ніяк не потрапляв у скалубину (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 489).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скалубина | скалубини |
Родовий | скалубини | скалубин |
Давальний | скалубині | скалубинам |
Знахідний | скалубину | скалубини |
Орудний | скалубиною | скалубинами |
Місцевий | на/у скалубині | на/у скалубинах |
Кличний | скалубино | скалубини |