скам'яніти
СКАМ'ЯНІТИ, рідше СКАМЕНІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати твердим, схожим на камінь (у 1 знач.); закам'яніти. За роки війни скам'яніла земля (Літ. Укр., 13.Х 1967, 3).
2. перен. Стати нерухомим, завмерти під впливом якого-небудь сильного враження, переживання і т. ін.; заціпеніти. Калинович скам'янів на місці, не знаючи, що робити (Фр., VI, 1951, 156); Іван озирнувся назад, на скелі - і скаменів. На камені верхи сидів «той», щезник (Коцюб., II, 1955, 309); Петросов не поворухнувся. Він скам'янів. Він почув щось неможливе. Жахливе (Донч., II, 1956, 77); Скаменів Андрій поміж двома дубами, не ворухнеться, тільки серце пташиною: тук-тук (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 658).
@ Бодай (щоб) скам'янів (скаменів, скам'яніла, скаменіла, скам'яніли, скаменіли і т. ін. ) - уживається як лайка, проклін. Що воно плаче? Відай, се «той» [чорт], бодай скаменів! .. (Коцюб., II, 1955, 321); - Ось і пішла [дочка] з двору... Де була сю пору, Щоб там скам'яніла! (Граб., І, 1959, 317); Ей, бодай вороги тії скаменіли..! (Пісні та романси.., I, 1956, 225); Мов (немов, наче, як і т. ін. ) скам'яніти (скаменіти) - стати нерухомим, без найменшого руху. Обличчя Киселя болісно скривилося і раптом немов скам'яніло (Мур., Бук. повість, 1959, 214); Вона ввійшла в хату, сіла в спальні коло вікна й наче скам'яніла (Н.-Лев., III, 1956, 162).
3. перен. Втратити здатність щось відчувати, виявляти якісь почуття; стати байдужим, нечутливим, черствим.
@ Серце скам'яніло (скаменіло) див. серце.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скам'янію | скам'яніємо |
2 особа | скам'янієш | скам'янієте |
3 особа | скам'яніє | скам'яніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скам'янів | скам'яніли |
Жіночий рід | скам'яніла | |
Середній рід | скам'яніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скам'яніймо | |
2 особа | скам'яній | скам'янійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | скам'янівши |