скандалити
СКАНДАЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. неперех. Влаштовувати скандал (у 2 знач.); бешкетувати. - У мене є дружина, в тебе чоловік. Гляди, ще дізнається - скандалити почне, а я скандалу не хочу (Шиян, Баланда, 1957, 244); - Перестаньте скандалити!.. Людина лежить у труні, а вона репетує тут (Вільде, Сестри.., 1958, 157).
2. перех., заст. Ганьбити кого-, що-небудь; осоромлювати. Гніву його не було границь. Як! .. Хтось смів протестувати. Скандалити його полковницьке ім'я, тягати його десь там по королівських канцеляріях (Хотк., Довбуш, 1965, 238).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скандалю | скандалимо |
2 особа | скандалиш | скандалите |
3 особа | скандалить | скандалять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скандалитиму | скандалитимемо |
2 особа | скандалитимеш | скандалитимете |
3 особа | скандалитиме | скандалитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скандалив | скандалили |
Жіночий рід | скандалила | |
Середній рід | скандалило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скандальмо | |
2 особа | скандаль | скандальте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | скандалячи | |
Минулий час | скандаливши |