скандальний
СКАНДАЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до скандал; // Який, набуваючи широкого розголосу, ганьбить, ставить у незручне, неприємне становище кого-небудь.- Це той самий [Калинович], що цій шановній людині втиснув до рук той скандальний процес хлопів з графом Альфонсом (Фр., VI, 1951, 231); У словах Григора прозвучав жаль і хитро приховане прагнення вигородити свого голову із цієї скандальної історії (Тют., Вир, 1964, 136); - Вам уже відомо про цей скандальний випадок з вантажем колючого дроту, призначеного для перекопських укріплень? (Гончар, Таврія.., 1957, 587).
2. Який містить опис, що ганьбить кого-небудь. Скандальна хроніка.
3. Схильний до скандалів (у 2 знач.), який раз у раз влаштовує скандали. Нишпорять скрізь [збирачі податків], безцеремонні, скандальні (Шер., Дружбою.., 1954, 32); Скандальна людина.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скандальний | скандальна | скандальне | скандальні |
Родовий | скандального | скандальної | скандального | скандальних |
Давальний | скандальному | скандальній | скандальному | скандальним |
Знахідний | скандальний, скандального | скандальну | скандальне | скандальні, скандальних |
Орудний | скандальним | скандальною | скандальним | скандальними |
Місцевий | на/у скандальному, скандальнім | на/у скандальній | на/у скандальному, скандальнім | на/у скандальних |