скарбовий
СКАРБОВИЙ, ова, ове, заст. 1. Який належить державній скарбниці, стосується її. - Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову чи будлі-яку [будь-яку] іншу службу (Н.-Лев., V, 1966, 253); Гриць Калинович був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Фр., VI, 1951, 153); // у знач. ім. скарбовий, бового, ч. Той, хто жив на землях, що належали державній скарбниці, державі. У Молочках на фільварку Зробили це диво, Змовилися всі скарбові В забастовку живо! (Укр.. думи.., 1955, 316); // у знач. ім. скарбовий, бового, ч. Те саме, що скарбник 2. - Дослужився неборака - ні хліба, ні табаки... Сам надголодь ходжу, як і всі. Перевівся й кінь зо мною. Фуражу ні від хазяїна, ні від скарбового (Добр., Очак. розмир, 1965, 217).
Скарбові селяни - селяни, що жили на землях, які належали державній скарбниці, державі.
2. Прикм. до скарб 7. По другий бік яру, на горі, між зеленими житами, стояла скарбова клуня, кошари (Н.-Лев., І, 1956, 150); На широкому скарбовому дворі - стягнене з селян добро: поламані плуги, дрібні машини (Кач., II, 1958, 304); // рідко. Багатий. Хоч не яке там скарбове [господарство],- можна б йому ціну скласти,- та таке ж то порядненьке, любеньке, що кращого й не бажати (Вовчок, І, 1955, 310).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скарбовий | скарбова | скарбове | скарбові |
Родовий | скарбового | скарбової | скарбового | скарбових |
Давальний | скарбовому | скарбовій | скарбовому | скарбовим |
Знахідний | скарбовий, скарбового | скарбову | скарбове | скарбові, скарбових |
Орудний | скарбовим | скарбовою | скарбовим | скарбовими |
Місцевий | на/у скарбовому, скарбовім | на/у скарбовій | на/у скарбовому, скарбовім | на/у скарбових |