скарлючитися
СКАРЛЮЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Зігнутися, зіщулитися. Захирів старий, згорбився, скарлючився... та й умер (Мирний, II, 1954, 95); - Ось вона, неволя татарська! День і ніч у кайданах спи, працюй, їж і пий скарлючившись, прикутий до лави (Тулуб, Людолови, І, 1957, 476); // Неприродно викривитися (про руки, пальці і т. ін.). Очі в нього запалали, пальці якось скарлючилися (Мирний, III, 1954, 230).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скарлючуся | скарлючимося |
2 особа | скарлючишся | скарлючитеся |
3 особа | скарлючиться | скарлючаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | скарлючився | скарлючилися |
Жіночий рід | скарлючилася | |
Середній рід | скарлючилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | скарлючмося | |
2 особа | скарлючся | скарлючтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | скарлючившись |