складчина
СКЛАДЧИНА, и, ж. Внесення грошей, продуктів і т. ін. на яку-небудь спільну справу, а також все, зібране таким чином. Аби тільки субота, то вже повна хата наб'ється послухати, як гратимуть [музики]; слухають-слухають та й іноді і складчина почнеться (Свидн., Люборацькі, 1955, 156); - Давайте складчину зробимо, - повеселішав Охрім. - Ваше сало, а мій хліб (Тют., Вир, 1964, 288).
У (в) складчину - разом, спільно; на спільні кошти. [Юрко:] Поки що прикупили ми у складчину з Павлом до батьківських наділів ще сім (Кроп., III, 1959, 217); Строкарі дістають свої копійки, в складчину беруть горілку (Стельмах, І, 1962, 195).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | складчина | складчини |
Родовий | складчини | складчин |
Давальний | складчині | складчинам |
Знахідний | складчину | складчини |
Орудний | складчиною | складчинами |
Місцевий | на/у складчині | на/у складчинах |
Кличний | складчино | складчини |