скорботно
СКОРБОТНО. Присл. до скорботний. Невідомий почав жадібно їсти. Мати сіла поруч, підперла щоку долонею і скорботно дивилась на нього (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 45); Вона стояла у дверях з блідим обличчям Мадонни і скорботно розтягла уста (Коцюб., II, 1955, 398); - Хочу поговорити з вами про наших юних натуралістів.. - Щось накоїли? - скорботно запитала Серафима Іванівна, глянувши і на Антоніну Павлівну (Мокр., Острів.., 1961, 82); Дзвонили до вечерні: басовитий дзвін скорботно котився у повітрі і відлунював над Дніпром (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134).