скороминущий
СКОРОМИНУЩИЙ, а, е. Який швидко минає, проходить (про час, роки, стан і т. ін.); недовговічний. Бували в мене в перших днях шкільного життя прикрості з товаришами, але ті прикрості були хвилеві та скороминущі (Фр., XVI, 1955, 432); Поки нашого віку, втішаймось Скороминущим життям (Зеров, Вибр., 1966, 262); Марині стало шкода цієї короткочасної зими, як свого скороминущого дитинства (Дмит., Наречена, 1959, 163); // Який відбувається, триває недовго. Раз у раз переконувались ми, що талант перемагає всі скороминущі літературні моди, що справжньому талантові, як вода рослині, доконче потрібна життєва, жива вода правди, без неї він засихає (Рильський, Веч. розмови, 1964, 144); Вона ще більше схудла за останній час, на засмаглому обличчі іноді випливала легка скороминуща посмішка (Жур., Вечір.., 1958, 190); Тіні надворі робилися довгі, швидкі й скороминущі (Смолич, II, 1958, 13).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скороминущий | скороминуща | скороминуще | скороминущі |
Родовий | скороминущого | скороминущої | скороминущого | скороминущих |
Давальний | скороминущому | скороминущій | скороминущому | скороминущим |
Знахідний | скороминущий, скороминущого | скороминущу | скороминуще | скороминущі, скороминущих |
Орудний | скороминущим | скороминущою | скороминущим | скороминущими |
Місцевий | на/у скороминущому, скороминущім | на/у скороминущій | на/у скороминущому, скороминущім | на/у скороминущих |