скреготання
СКРЕГОТАННЯ, я, с. Дія за знач. скреготати і звуки, утворювані цією дією. Танки сунули.. Навіть поранені тамували стогін у собі, вслухаючись у наростаюче залізне скреготання (Гончар, І, 1954, 339); Блиск сталі і скреготання леза в шухляді ніби полоснули Домку по голому тілу (Панч, II, 1956, 42); Які нагадало години І молодість давню яку Оце скреготання жабине В нічному лункому ставку! (Рильський, III, 1961, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скреготання | скреготання |
Родовий | скреготання | скреготань |
Давальний | скреготанню | скреготанням |
Знахідний | скреготання | скреготання |
Орудний | скреготанням | скреготаннями |
Місцевий | на/у скреготанні | на/у скреготаннях |
Кличний | скреготання | скреготання |