скрижанілий
СКРИЖАНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до скрижаніти. Він [струмок] у придорожньому виярку вимощував над собою снігову борозенку і шукав собі свого протіку [протоку] на скрижанілій землі (Стельмах, Правда.., 1961, 14); * У порівн. Він ворухнувся, кинув на мене очима, в яких викресалися застиглі, ніби скрижанілі, іскринки суму і несподівана радість (Ле, Право.., 1957, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скрижанілий | скрижаніла | скрижаніле | скрижанілі |
Родовий | скрижанілого | скрижанілої | скрижанілого | скрижанілих |
Давальний | скрижанілому | скрижанілій | скрижанілому | скрижанілим |
Знахідний | скрижанілий, скрижанілого | скрижанілу | скрижаніле | скрижанілі, скрижанілих |
Орудний | скрижанілим | скрижанілою | скрижанілим | скрижанілими |
Місцевий | на/у скрижанілому, скрижанілім | на/у скрижанілій | на/у скрижанілому, скрижанілім | на/у скрижанілих |