скрутель
СКРУТЕЛЬ, СКРУТІЛЬ, тля, ч., діал. 1. Петля, кільце.
3. Сувій, згорток. Виліз [Мошко] на скриню, сягнув на поличку, прибиту під самою стелею, і дістав відти скрутіль пожовклих паперів (Фр., II, 1950, 347); Урядник.. несе книжку під пахвою, а Трохим-десятник - сито з якимись паперовими скрутлями (Козл., Щури.., 1956, 169).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | скрутель | скрутлі |
Родовий | скрутля | скрутлів |
Давальний | скрутлеві, скрутлю | скрутлям |
Знахідний | скрутель | скрутлі |
Орудний | скрутлем | скрутлями |
Місцевий | на/у скрутлі | на/у скрутлях |
Кличний | скрутлю | скрутлі |