слабина
СЛАБИНА, и, ж., розм. 1. Те саме, що слабість 2.
2. перен. Людина або тварина, що має невелику фізичну силу. Дивиться [старий Горицвіт] на Карого, похитує головою: - Слабина, пахи трясуться, мов драглі. - А звідки ж йому сили набратися, коли в нього ребра війною покалічені? - показав Дмитро на запалий, у рубцях, бік свого коня (Стельмах, II, 1962, 268).
3. перен. Вразливе місце кого-, чого-небудь. Судити про байку тільки по окремих невдалих або слабеньких творах - неправильно. Треба бачити і слабину і досягнення (Рад. літ-во, 1, 1969, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слабина | слабини |
Родовий | слабини | слабин |
Давальний | слабині | слабинам |
Знахідний | слабину | слабини, слабин |
Орудний | слабиною | слабинами |
Місцевий | на/у слабині | на/у слабинах |
Кличний | слабино | слабини |