слабовитий
СЛАБОВИТИЙ, а, е, розм. Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. Він і справді співчував мені, бо й сам був щуплий, слабовитий (Дн. Чайка, Тв., 1960, 34); Баба його була стара та слабовита і все нездужала (Н.-Лев., IV, 1956, 196); Ладя - його жінка, молода, але до часу зав'яла, дуже слабовита (Л. Укр., III, 1952, 717); // Який має хворобливий вигляд. По світлиці розходжуються убогі, худі, декотрі й слабовиті постаті в подертій та латаній одежі (Л. Укр., IV, 1954, 243); // рідко. Хворий. [Орися:] Нема роботи, татко слабовитий, До тяжкої праці не хотять приймати (Фр., IX, 1952, 425).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | слабовитий | слабовита | слабовите | слабовиті |
Родовий | слабовитого | слабовитої | слабовитого | слабовитих |
Давальний | слабовитому | слабовитій | слабовитому | слабовитим |
Знахідний | слабовитий, слабовитого | слабовиту | слабовите | слабовиті, слабовитих |
Орудний | слабовитим | слабовитою | слабовитим | слабовитими |
Місцевий | на/у слабовитому, слабовитім | на/у слабовитій | на/у слабовитому, слабовитім | на/у слабовитих |