славлення
СЛАВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. славити 1, 2. Співи та славлення дівчат, гомін людський, музика, захід сонця.. - усе помішалося, переплуталося (Вовчок, Вибр., 1946, 181); «Троянди й виноград» [М. Рильського] - книга новаторська своїм змістом. Присвячена красі природи, славленню праці і мистецтва, вона в той же час гостро актуальна і злободенна (Криж., М. Рильський, 1960, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | славлення | славлення |
Родовий | славлення | славлень |
Давальний | славленню | славленням |
Знахідний | славлення | славлення |
Орудний | славленням | славленнями |
Місцевий | на/у славленні | на/у славленнях |
Кличний | славлення | славлення |