слинявий
СЛИНЯВИЙ, а, е, розм. 1. У якого постійно тече слина з рота. Хома тут і слуха, і найбільш усього як стануть про скарби розказувати: як один чоловік з дідусем горбатеньким та на одну ногу кривим і на одні око сліпим та слинявим зустрівсь меж горбами (Кв.-Осн., II, 1956, 229); [Одарка:] Через тебе пропустила череду, телиця ряба вскочила до Окунів, слинявий Семен зайняв в загін (К.-Карий, І, 1960, 202); - Мамо, аби золота, аби діамантова була ота його слинява Доцька, то не взяв би її! (Вільде, Сестри.., 1958, 83); Посадив жінку на стару слиняву кобилу задом наперед.. і та повіз на храм (Хотк., II, 1966, 258); // у знач. ім. слинявий, вого, ч.; слинява, вої, ж. Людина, в якої постійно тече слина з рота. [Грицько:] Чи п'яти їй цілувати, щоб не міняла мене на слинявого? (Стар., Вибр, 1959, 252); // Вкритий слиною, вологий від слини. Товстий крамар і собі приложив жирнючі та слиняві губ (Мирний, III, 1954, 89); Слинявим ротом поліз [Салоган] цілуватися (Стельмах, І, 1962, 518); Він покликав собаку, кинув у червону і слиняву пащу плитку шоколаду (Тют., Вир, 1964, 408); // лайл. - Ти мене битимеш?! .. Ти, слинява, задрипанка?! Ану вдар! вдар! - Олександра наближалась до Насті грізно, як чорна хмара (Коцюб., І, 1955, 72).
2. перен., зневажл. Безвільний, безхарактерний, нікчемний. [Жінка (до сусідки) :] Чого сей гречик [грек] слинявий припхався? Адже зомліє, як побачить кров (Л. Укр., II, 1951, 521); Такою поезією розважати тільки слинявих панків,.. а не зачитувати їх отут на шостім році революції (Вишня, І, 1956, 233).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | слинявий | слинява | слиняве | слиняві |
Родовий | слинявого | слинявої | слинявого | слинявих |
Давальний | слинявому | слинявій | слинявому | слинявим |
Знахідний | слинявий, слинявого | слиняву | слиняве | слиняві, слинявих |
Орудний | слинявим | слинявою | слинявим | слинявими |
Місцевий | на/у слинявому, слинявім | на/у слинявій | на/у слинявому, слинявім | на/у слинявих |