слих
СЛИХ, у, ч., заст. Слух, чутка. Прийшли слихи до милої, що милого вбито (Сл. Гр.).
@ Ані (ні) слихом [не] слихати [ані (ні) видом (в вічі) не видати) див. слихати; Слихом знати (чувати і т. ін. ) - з чуток, з переказів знати, чувати і т. ін. Бач, чуприна вже сивіє. Дітки підростають І про рідну Україну Слйхом тільки знають... (Укр. поети-романтики.., 1968, 531); Слхом слихати [видом (в вічі) видати] див. слихати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слих | слихи |
Родовий | слиху | слихів |
Давальний | слихові, слиху | слихам |
Знахідний | слих | слихи |
Орудний | слихом | слихами |
Місцевий | на/у слиху | на/у слихах |
Кличний | слиху | слихи |