служниця
СЛУЖНИЦЯ, і, ж. 1. У поміщицькому та буржуазному побуті - жінка, що прислуговує в домі, кому-небудь. Служниці чепурили покої, поденщиці білили будинок знадвору (Л. Укр., III, 1952, 649); Шляхтянки з служницями вишукували собі по крамницях мудровані вбрання (Тулуб, Людолови, І, 1957, 7); Біля ганку дві служниці на снігу чистили віниками величезний барвистий.. килим (Головко, II, 1957, 480); * Образно. Доля йому посміхалася. Він тягнувся до неї обома руками, хотів швидше оволодіти нею і зробити її своєю служницею (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 33).
2. перен. Те, що служить інтересам кого-, чого-небудь, сприяє якійсь справі. Католицька церква стала служницею міжнародного імперіалізму (Мельн., Обличчя.., 1960, 11); Буржуазна етнопсихологія, що виникла на основі вимог наукового розвитку, продовжувала розвиватися в епоху імперіалізму під впливом реакційних суспільних запитів імперіалістів, поступово перетворюючись на їхню сумлінну служницю (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | служниця | служниці |
Родовий | служниці | служниць |
Давальний | служниці | служницям |
Знахідний | служницю | служниць |
Орудний | служницею | служницями |
Місцевий | на/у служниці | на/у служницях |
Кличний | служнице | служниці |