слухавка
СЛУХАВКА, и, ж., розм. Частина телефонного апарата, признач. безпосередньо для слухання і говоріння; телефонна трубка. Заграничний політик покинув писання, підійшов до телефону, віддзвонив і притулив слухавки до вух (Фр., IV, 1950, 45); Академік неквапно підійшов до столу, стоячи, приклав слухавку до вуха (Загреб., День.., 1964, 68); - Др-р-р-р! - Телефон уже ясно когось кликав.. Зірвала [Поліна] з гачка важку металеву слухавку (Хор., Місто.., 1962, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слухавка | слухавки |
Родовий | слухавки | слухавок |
Давальний | слухавці | слухавкам |
Знахідний | слухавку | слухавки |
Орудний | слухавкою | слухавками |
Місцевий | на/у слухавці | на/у слухавках |
Кличний | слухавко | слухавки |