слід
СЛІД1, у, ч. 1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Мирний, IV, 1955, 305); Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (Тулуб, В степу.., 1964, 208); Тут, на масному чорноземі, зарясніла сліди копит (Стельмах, II, 1962, 215); Ступав [гість] важко, але енергійно. На старанно вимитій і натертій до блиску підлозі залишалися сліди його вогких підошов (Коз., Листи.., 1967, 35); // Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось. Скільки разів бачив пан сліди од воза коло цегельні (Коцюб., II, 1955, 258); Вони виходили в поле. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків і самоходок (Гончар, III, 1959, 165); По річці - свіжий санний слід (Тют., Вир, 1964, 519); Проносяться по морю наші торпедні катери, залишаючи за собою довгі піняві сліди (Довж., I, 1958, 100); На сході прокотилася зірка, залишивши за собою світлий слід (Петльов., Хотинці, 1949, 174); * Образно. Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний (Коцюб., II, 1955, 188).
В один слід (у два сліди, в кілька слідів і т. ін. ) боронувати (дискувати, продискувати і т. ін. ) - боронувати ріллю, проходячи бороною один, два рази або кілька разів. Після вбирання врожаю зеленої маси.. поле зорали болотним плугом і продискували в один слід (Хлібороб Укр., 11, 1966, 5); Окультивований пар в чотири сліди, розпушений боронами, чистий.. грунт не дав випаровуватися волозі, не тріскається (Горд., Дівчина.., 1954, 259); Слідом за оранкою ріллю дискували в кілька слідів (Соц. твар., 2, 1956, 24).
@ Бодай слід запав див. западати; Гарячий слід див. гарячий; Замітати (замести) сліди див. замітати; Заплутувати (заплутати) слід (сліди) див. заплутувати; Затирати (затерти) слід (сліди) див. затирати; І слід загув див. загудіти; І слід захолонув (захолов) див. захолонути; І слід пропадає (пропав) див. пропадати; І слід простиг (прохолонув, прохолов, прочах і т. ін. ) за ким-чим, чий - не стало видно кого-, чого-небудь; кудись зник хтось, зникло щось. Коли він.. вибіг насеред двору - панича уже і слід простиг (Мирний, IV, 1955, 60); - Насте!.. Насте!..- озирнувся він, шукаючи очима дівчину. Але Насті і слід простиг (Речм., Весн. грози, 1961, 107); Отямився [Пляц] тоді, як щось сіпнуло за полу: мацнув рукою за кишеню, а за торбинкою з тютюном вже й слід простиг (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 45); Принесли сніданок, а хворої вже й слід прохолов (Збан., Малин. дзвін, 1958, 71); Гетьман звелів.. витягати сховані човни. А тих човнів давно й слід прохолов (Ю. Янов., II, 1954, 123); Іти (йти) по гарячих слідах - робити щось, не гаючи часу, відразу після того, що відбулося, сталося і т. ін. Революційна епоха вимагала від сатириків, крім всього іншого, ще й надзвичайної оперативності, швидкої реакції. Щоб не відстати від вимог часу, письменники повинні були йти по гарячих слідах подій (Рад. літ-во, 4, 1963, 123); Іти (піти) слідом (по слідах) див. іти, піти; Іти (піти, ступати, ступити і т. ін. ) у (в) слід кого, чий, заст. - продовжувати діяльність, спосіб життя тощо кого-небудь із попередників, дотримуючись його ідей, поглядів і т. ін. [Джонатан:] Кому потрібна та краса? [Річард:] Мені і тим, що в слід мій підуть (Л. Укр., III, 1952, 50); Мокрого сліду не залишиться (не зостанеться) - те саме, що Мокрого місця не залишиться (не зостанеться) (див. мокрий). - Ех, якби туди [в Абіссінію] наші льотчики полетіли: Молоков, Водоп'янов, Леваневський! Та від тих фашистів і мокрого сліду не залишилось би!- гаряче вигукнув Віктор (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 59); Не годен у слід ступити; І в слід не вступить хто, що кому, чому, чий - хтось нічого не вартий, щось нічого не варте у порівнянні з ким-, чим-небудь. Він і в слід його не вступить (Номис, 1864, № 105); Що там за сильний ярмарок став у тому Довгопіллі! Куди нашому! І в слід не вступить (Н.-Лев., І, 1956, 57); Не залишилося (не залишиться) і (й) сліду кого, чого - те саме, що Не зосталося (не зостанеться) й сліду (див. зоставатися); Не знать і сліду див. знати; Не зосталося (не зостанеться) й сліду див. зоставатися; Плутати [свої] сліди див. плутати; По гарячих слідах див. гарячий; По живих слідах дав. живий; Позамітати сліди див. позамітати; По свіжих слідах; Свіжими слідами - те саме, що По гарячих слідах (див. гарячий). Ось, брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй, зроби з нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу дня (Ю. Янов., І, 1954, 60); Прийти в порожній слід див. порожній; Слід запав див. западати; Слід запався чий - те саме, що Слід запав (див. западати). [Золотницький:] Він туди [на Січ] втік та й слід його запався (Гр., II, 1963, 539); Слід у слід- вслід за ким-, чим-небудь, не відстаючи від когось, чогось. Яр збігав круто вниз. Іти доводилося слід у слід - один за одним (Голов., Тополя.., 1965, 105); Два автоматники слід у слід ступали за полковником (Перв., Дикий мед, 1963, 473); Оволодіння літературною майстерністю завжди йде слід у слід і нерозривно з опануванням живим матеріалом (Смолич, VI, 1959, 220); Топтати слід (сліди) до кого, куди - часто бувати в кого-небудь, десь. - Хай вони [панянки] собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (Вас., Опов., 1947, 33); Не тобі сліди топтати - Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому З-під завій, переборовши втому (Мал., Звенигора, 1959, 32); Тримати слід дав. тримати.
2. Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; знак від чогось. Тяжко вдарив [Роланд] Тим своїм мечем Дюрандо В скелю, що сліди зосталась І по сей день на камінні (Л. Укр., IV, 1954, 140); На щоках виступили червоні сліди пальців (Н.-Лев., II, 1956, 119); На смаглявому обличчі біліє кілька ямок - сліди вітряної віспи (Стельмах, II, 1962, 105); Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Тют., Вир, 1964, 365); // Те, що залишилося після кого-, чого-небудь, є ознакою чогось, свідчить про щось. Він поглядає на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостинній [вітальні] (Н.-Лев., VI, 1966, 19); // Характерний відбиток, який з'явився внаслідок чогось. Ярина сидить бліда, непорушна, з слідами переляку та боротьби на обличчі (Коцюб., І, 1955, 161); Розкохана [Ганна], аж ніби припухла з лиця,.. з тінями під очима, з слідами п'яних безсонних ночей (Гончар, II, 1959, 254); // Наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі... (Шевч., II, 1963, 348); В думці лишився і досі від неї [книжки] слід невидимий (Л. Укр., III, 1952, 742); Перший обов'язок людини: залишати після себе на землі хороший слід - як не дерево, то будинок, як не квіти, то пісню (Речм., Твій побратим, 1962, 13); І знов пішли ліси й лани Чернігівської сторони, Сліди пожарів, битий шлях, Козацькі шати по лісах (Бажан, Роки, 1957, 235); Київська Академія залишила глибокий слід не лише в історії українського народу. В її стінах навчалися представники всіх слов'янських народів, особливо білорусів та росіян (Літ. Укр., 7.V 1971, 3).
@ Без сліду зникнути (щезнути і т. ін. ) - десь подітися, нічого не залишивши після себе. В голові Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду (Коцюб., І, 1955, 357); Бульбашки, спливаючи.., танули без сліду (Досв., Вибр., 1959, 254); І (й) сліду не було чого - не існувало ще чого-небудь. Літ за півтори сотні тільки цього палацу, а й самих Пісок і сліду не було (Мирний, І, 1949, 178); І (й) сліду нема (немає, не стало) кого, чого - зовсім зник хтось, зникло щось. - Та кого ти, чоловіче, питаєш? - Окуня Карпа. - Е-е-е... його вже давно й сліду нема... (Мирний, І, 1949, 13). На другий день рано діти кинулись до пиріжків,.. пиріжків і сліду немає... (Коцюб., І, 1955, 442); Оглянувся - Галайди немає.. «Де Галайда?» - Максим кличе. сліду не стало... (Шевч., І, 1963, 125); Наводити (навести) на слід див. наводити; Нападати (напасти, трапляти, натрапити, попадати, попасти і т. ін. ) слід чий - знаходити, виявляти ознаки перебування кого-, чого-небудь. Ой то не сороки скрекотали: То та Кончак на слід Ігорів напали (Мирний, V, 1955, 277); Ні слова не сказав [Терентій] про свою здогадку, бо може, люди нападуть на слід палія (Стельмах, І, 19 462); На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Тют., Вир, 1964, 72); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Март., Тв., 1954, 318); Ні сліду (слідів) - ніякого натяку на присутність, перебування, наявність і т. ін. кого-, чого-небудь. Життя тут [на вершині] ні сліду, Лиш вітер свище (Фр., X, 1954, 380); Ні слідів, ні кінців; хоч де хазяйство не їздить, де не розпитує - нема та й нема, як у воду кане (Кв.-Осн., II, 1956, 396); Ні сліду думки. І ні словечка... ні півсловечка... (Коцюб., II, 1955, 255); Од садів - ні слідів од хат, де квітли ми й росла... (Сос., II, 1958, 482); Носити (нести) на собі сліди чого - мати, зберігати ознаки чого-небудь. Хто б що не робив і як його не робив на користь народові - все то буде носити на собі сліди всесвітнього поступу та розвою (Мирний, V, 1955, 358); Українська поезія середини XIX ст. несла на собі сліди самогутнього впливу Тараса Григоровича Шевченка (Вітч., 3, 1963, 151); Сліду не лишається (не лишиться) див. лишатися.
3. Те, що уціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі і т. ін. Збудований колись на кордонах Римської імперії Троянів вал, що сліди його ще й тягнуться по степах Придністров'я, навряд чи міг навіть в часи розбудови рівнятися могутністю з цим валом - насипом свіжо вивергнутого з траси каналу грунту (Гончар, Тронка, 1963, 190); Ліворуч від катраш темніє клуня, а над нею самотніє лісова груша - єдиний слід того, що й у цьому кутку колись шумів (Стельмах, II, 1962, 33); // Рештки чого-небудь на чомусь. В кутку чорна дошка з слідами крейди, в кінці хати стіл (Л. Укр., III, 1952, 572); Павлик прийшов сюди просто з свого сарайчика,.. і на пальцях у нього були сліди фарби (Донч., VI, 1957, 49); Вигляд у нього не дуже привабливий; вогонь, вода, сажа, піт - лишило сліди, на худому обличчі і потр іпаному одязі (Ю. Янов., V, 1959, 169); // перев. мн. Залишки того, що минуло, зникло. Стала добре спати і в грудях ніде не болить, значить, останні сліди бронхіту зникли (Л. Укр., V, 1956, 409); Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Гончар, III, 1959, 226); *У порівн. На рідких голих місцях вже блищали іскорки солі, наче слід останнього приморозку (Тулуб, В степу.., 1964, 114).
4. заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала чиясь нога. Почепила [Явдоха] їй на шию капшучок, а в тім капшучці жаб'яча задня права лапка, та з неї ж пересушене серце.. та Микитиного сліду трохи (Кв.-Осн., II, 1956, 205).
@ Проклинати слід кого, чий - проклинати кого-небудь. Щовечора Василина проклинала слід Ястшембського й щовечора виходила вона на греблю виглядати його (Н.-Лев., II, 1956, 80).
СЛІД2, присудк. сл., також з інфін. Треба, необхідно, потрібно, варто. [Любов:] Читала все, що під руку попадало..! [Орест:] Так і слід. Літературу, як і життя, треба знати з усіх боків (Л. Укр., II, 1951, 22); Іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів (Тют., Вир, 1964, 433); Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати, в зв'язку з історією суспільства (Рильський, III, 1956, 142); // Личить, годиться. - І воно так слід добрим людям робити? - призро кинула вона цим питанням у вічі товариству (Мирний, І, 1949, 408); Йому не слід було дивитись, як обряджатимуть матір, і він вийшов надвір (Коцюб., II, 1955, 277).
Куди [не] слід - туди, куди [не] можна, [не] дозволено і т. ін. - От і пропав чоловік! - каже Пацюк. - Хай не лізе, куди не слід! - одказав Матня (Мирний, І, 1949, 293); Гримав [дід] на нього, наказував сидіти біля верстата і робити діло, а не тикати свого носа куди не слід (Перв., Невигадане життя, 1958, 26); Як слід: а) добре. Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Мирний, IV, 1955, 29); Христя сказала: - Та ховайте [гроші] як слід. Бо тепер на ярмарки такі митці з міста наїздять, що незчуєтесь, як і витягнуть (Головко, II, 1957, 120); Шість місяців від нього не було чути й слова, потім написав, що влаштувався як слід (Сенч., Опов., 1959, 39); б) як годиться, як належить, як заведено. Задзвонили дзвони. Поховали громадою [козака та дівчину] Як слід, по закону (Шевч., І, 1963, 8); [Xуса (до Управителя) :] Слухай, Сабо, сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! То пильнуй, щоб тут усе було як слід (Л. Укр., III, 1952, 146).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слід | сліди |
Родовий | сліду | слідів |
Давальний | слідові, сліду | слідам |
Знахідний | слід | сліди |
Орудний | слідом | слідами |
Місцевий | на/у сліду | на/у слідах |
Кличний | сліде | сліди |
слідити
СЛІДИТИ1, сліджу, слідиш, недок. 1. за ким-чим, заст. кого, що. Іти слідом за ким-небудь. За нею ходив гречний молодець, Слідив - прослідив аж до світлоньки (Чуб., III, 1872, 315); // Переслідувати кого-, що-небудь, намагаючись наздогнати, захопити. Латинці до лісу слідили Одважних наших розбишак (Котл., І, 1952, 228); Підскочить хвиля та й лягає; Судно погоня не слідить (Укр. поети-романтики.., 1968, 596).
2. за ким-чим, заст. кого, що і з підрядним реченням, розм. Те саме, що слідкувати 3. Хіба, може, тільки Петро як-небудь підуздрів [підгледів] їх, бо пильно слідив за Оксаною (Кв.-Осн., II, 1956, 446); Йосип назирці слідив, куди вона піде, Параска сховалася у ратієвському садку і, скілько не ждав він її, що вийде - не виходила (Мирний, IV, 1955, 35); Ще ж така й мала була, а бувало як і за Катрею слідити вже стали, розкаже [Давид] Зіньці, що передати, де піджидає, і гайне дівчина (Головко, II, 1957, 76); Що станеться тоді, Як несподівано він стрінеться Судді Чи Телімені? Що, як хто його вже слідить? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 97).
3. за чим, із спол. щоб, розм. Те саме, що слідкувати 2. Він - стражник... законом наставлений на те, щоб за порядком слідити... (Мирний, IV, 1955, 376).
4. за ким-чим, заст. кого, що, із спол. як, що, часто із сл. очима, розм. Те саме, що слідкувати 1. Слідячи пильно за всіма.., звернула вона увагу на двох [чоловіків] (Фр., VIII, 1952, 321); Громада не зводила очей із Стрибога та й слідила цікаво й терпеливо, що він зробить (Март., Тв., 1954, 138); Вона усміхалась, вона жартувала, Я ж тільки очима за нею слідив (Вороний, Вибр., 1959, 108); Максим тривожними очима слідив зріст води (Фр., VI, 1951, 123).
5. що і без додатка, заст. Слідкувати (у 4 знач.). Вони розбирали між собою живо ті нові, високі думки, слідили їх розвиток у цілім сучаснім світі (Фр., І, 1955, 293); Наш закон - це рух - в нім жити. Ясно думати - слідити (Фр., XIII, 1954, 397).
6. кого і без додатка, заст. Шукаючи, нападати на слід (перев. звіра). Старий староста і каже: - Ми собі ловці, удалії молодці.. Їздили, слідили і нічого не полу-чили (Кв.-Осн., II, 1956, 56).
СЛІДИТИ2, сліджу, слідиш, недок. Залишати брудні сліди на чому-небудь. Бородатий швейцар націлився на Гайсина шваброю.- Так це ти тут слідиш, голубчику? (Панч, На калин. мості, 1965, 117).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сліджу | слідимо |
2 особа | слідиш | слідите |
3 особа | слідить | слідять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слідитиму | слідитимемо |
2 особа | слідитимеш | слідитимете |
3 особа | слідитиме | слідитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | слідив | слідили |
Жіночий рід | слідила | |
Середній рід | слідило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | слідімо | |
2 особа | сліди | слідіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | слідячи | |
Минулий час | слідивши |