слідок
СЛІДОК, дка, ч.. Пестл. до слід1 1. [Мавка:] Що ж там? Я шукала ягідок, грибків... [Перелесник:] А не приглядалась до моїх слідків? (Л. Укр., III, 1952, 207); Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще - для мене! - не заніс... (Плужник, Вибр., 1966, 164); - Ой, пішов ти в море, Мусієчку,- голосила вона мовчки, - та й слід твій солона вода змила. Та коли б я знала та бачила, я б той слідок долонями пригортала та до берега тебе покликала (Ю. Янов., І, 1954, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | слідок | слідки |
Родовий | слідка | слідків |
Давальний | слідкові, слідку | слідкам |
Знахідний | слідок | слідки |
Орудний | слідком | слідками |
Місцевий | на/у слідку | на/у слідках |
Кличний | слідку | слідки |