сліпуче
СЛІПУЧЕ. Присл. до сліпучий 1. Ранкове сонце сліпуче сяяло просто в очі Семенові (Сміл., Зустрічі, 1936, 24); Сліпуче мигнула довга, схожа на спис блискавка, вдарила синім вістрям у гору, що зеленіла між двох будинків (Мушк., День.., 1967, 3); Електрика горіла ясно й сліпуче, навіть не мигаючи, затопивши сліпучим світлом людей (Кучер, Трудна любов, 1960, 453); Навколо під сонцем сліпуче іскряться сніги (Стельмах, II, 1962, 259); Медалі з заяложеними колодками сліпуче сяяли йому на грудях, вбираючи сонце (Гончар, III, 1959, 16); Вийшов до столу піонер-сурмач, сліпуче блиснула на сонці сурма, він підняв її вгору й заграв (Донч., V, 1957, 530); Сліпуче блищить Дніпро, вкритий біля берегів нерівною кригою (Літ. газ., 6.I 1955, 4).
сліпучий
СЛІПУЧИЙ, а, е. 1. Який сліпить очі (про сонце, світло, блиск і т. ін.). Сліпуче сонце осявало струнку постать татарки, грало на рудих, свіжопофарбованих косах (Коцюб., І, 1955, 285); Під сліпучим сонцем сяяли безкраї сніги (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 34); По небу пливуть важкі грозові хмари. Сліпучі блискавки полосують виднокіл (Збан., Між.. людьми, 1955, 24); За вікнами пливла непроглядна ніч, а тут сяяло сліпуче електричне світло (Кучер, Полтавка, 1950, 9); Стукають молотки, скиглять терпуги, спалахують сліпучі вогні електрозварювання... (Вишня, І, 1956, 328); * Образно. Про тих [думаю], чиї симфонії й балади,.. Картини, драми, статуї, поеми Крізь ночі і віки сіяють нам сліпучим - ні! - животворящим сяйвом! (Рильський, II, 1960, 61); // Який засліплює очі, заважаючи добре бачити, дивитися (про сніг, дощ, пісок і т. ін.). Крізь їдкий, сліпучий дим, Крізь море творчого страждання Очам ясніє молодим Світанок пишного єднання (Рильський, II, 1946, 28); // Надзвичайно яскравий. Над селом стояв зимовий ранок, блакитний і до болю в очах сліпучий (Кучер, Вогник, 1952, 33); До Чупахівки їхали возами. Дорош лежав спиною до вітру, мружився на сліпучу голубінь неба (Тют., Вир, 1964, 137); // Надзвичайно чистий (про щось біле). Гори Гренландії і Антарктиди сховані під снігом і льодом. Тільки прямовисні схили найвищих вершин чорніють в сліпучій білизні снігового покриву (Фіз. геогр., 5, 1956, 118).
2. перен. Чудовий, прекрасний; який справляє велике враження (про зовнішність, красу). Ернестіна Коельо, вже не молода, але все ще з слідами сліпучої краси, обпекла його презирливим поглядом (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 104); // Який приваблює, чарує; надзвичайно приємний. Секретар, не випускаючи Рідкодубової руки, поспішаючи, давав поради... Збоку стояв агітпроп і всміхався своєю сліпучою усмішкою (Кир., Вибр., 1960, 235); Мрії були такі сліпучі й принадні, що Янек мимоволі впустив поводи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сліпучий | сліпуча | сліпуче | сліпучі |
Родовий | сліпучого | сліпучої | сліпучого | сліпучих |
Давальний | сліпучому | сліпучій | сліпучому | сліпучим |
Знахідний | сліпучий, сліпучого | сліпучу | сліпуче | сліпучі, сліпучих |
Орудний | сліпучим | сліпучою | сліпучим | сліпучими |
Місцевий | на/у сліпучому, сліпучім | на/у сліпучій | на/у сліпучому, сліпучім | на/у сліпучих |