смиряти
СМИРЯТИ, яю, яєш, недок., СМИРИТИ, смирю, смириш, док., перех. 1. Силою примушувати коритися; придушувати (повстання, збройний опір і т. ін.).
2. Угамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і т. ін. [Гурт пророків:] Дочка сіонська гордувала нами, за те її Ваалів син смирив (Л. Укр., II, 1951, 132); [Ярослав:] Неправда! Не вигнанець він тепер, Бо чесно вмер за Русь на полі брані, Для Києва смиривши гордий дух... (Коч., П'єси, 1951, 107).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смиряю | смиряємо |
2 особа | смиряєш | смиряєте |
3 особа | смиряє | смиряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смирятиму | смирятимемо |
2 особа | смирятимеш | смирятимете |
3 особа | смирятиме | смирятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | смиряв | смиряли |
Жіночий рід | смиряла | |
Середній рід | смиряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смиряймо | |
2 особа | смиряй | смиряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | смиряючи | |
Минулий час | смирявши |