сміхованець
СМІХОВАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що сміхун. - Цить, дурню! - кричали до нього сміхованці-хлопці, що, почувши стук, засіли були за дверима і зробили Грицеві таку несподіванку (Фр., II, 1950, 57); Ми вдаємо, що не віримо. Приповідаєм усіляко. А один.., такий сміхованець, та дотинає мужикові до живого (Март., Тв., 1954, 203).
2. Посміховище, сміховище (у 1 знач.). Лемішковський [з повісті Нечуя-Левицького «Причепа, картини з життя Волинської України»] упав до крайнього краю, втратив пошану до жінки,.. та не маючи сили розійтися з нею, ані взяти її в руки, став за свої різкі виступи сміхованцем задля неї (Драг., І, 1970, 283).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сміхованець | сміхованці |
Родовий | сміхованця | сміхованців |
Давальний | сміхованцеві, сміхованцю | сміхованцям |
Знахідний | сміхованця | сміхованців |
Орудний | сміхованцем | сміхованцями |
Місцевий | на/у сміхованці, сміхованцеві | на/у сміхованцях |
Кличний | сміхованцю | сміхованці |